Прочитано 12966 раз. Голосов 10. Средняя оценка: 4,9
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Красиво и чисто, немного подетски, но девченки они все такие, чем нас и радуют
Olga Tsvik.
2004-02-29 06:06:45
Очень искреннее выражение своих душевных переживаний и желаний, сердца крепко любящего Бога.
Так держать!
Анатолий
2004-03-01 17:30:58
Большое спасибо, Анастасия!
Любченко Мария
2004-04-15 07:38:50
Мне очень понравилось стихотворение "Любя...". Я думаю, что проблема поиска своей второй "половинки" очень актуальна в настоящее время, особенно для людей,которые живут далеко не на романтической перефирии, а в крупных городах, где их на каждом шагу поджидают одни разочарования. Это стихотворение - своего рода надежда на лучшее, вера в то что героиня повстречает того человека, которому она сможет отдать своё сердце и душу. Ну что ж не будем отчаиваться и будем верить в себя и в своё будущее счастливое "разделённое единство" !
Lena
2004-10-27 01:25:24
Obsalutnaya pravda...
Сергей
2004-11-08 20:36:40
ПРОСТО СУПРЕ ! ПУСТЬ ГОСПОДЬ ОБИЛЬНО БЛАГОСЛОВИТ ЕЁ !
Yevegeniy
2006-05-02 18:45:22
horoshiy stih, tol'ko kak ge on tebe pozvonit, kak on uznayet tvoy nomer:O)?
Blagosloveniy ot Gospoda!
Paren' iz SD
Поэзия : Моя молитва - Левицька Галина Цей вірш був написаний за кілька годин до народження мого найменшого сина Михайла. В 13 год. мені робили “кесаревий розтин”, бо сама я його народити не могла. Чоловікові лікар сказав, що не гарантує ні моє життя, ні життя дитини. Я про це не знала, але відчувала, що проходжу по грані. Молилася за життя дитини. Просила у Бога, навіть якщо мені не судилося жити, щоб Він дав мені знати, що мій синочок живий!
Під час операції я враз відчула себе. Це було дивне відчуття: тіла не було, спробувала ворухнути руками — рук немає; спробувала ворухнути ногами —ніг немає; спробувала відкрити очі — лиш миттєвий зблиск світла. Але я була!!! І ні болі, ні страху. Лиш спокій… Потім почула голоси:
-Хто там в неї? (Голос професора Григоренка)
-Хлопчик, хороший, здоровий!
-Скільки в неї вдома?
- Шестеро…
-Це сьомий. Восьмого не буде…
Я не могла в ту мить задуматись над почутим, бо відчула, що кудись відпливаю… Але в серці була вдячність Богові за почуту вісточку про сина…
Я дякую Богові за його милість і любов. Він подарував моєму синові життя! Він зберіг і моє життя,давши мудрість лікарям під час операції: коли почалася дуже сильна кровотеча при розтині матки, професор прийняв рішення зробити ампутацію частини матки. І кровотечу вдалося зупинити.
Це було сім років тому. Михайлик в цьому році закінчив 1-й клас.
